Погодьтеся, немає нічого приємнішого, аніж їдучи на роботу чи додому, читати крізь вікно маршрутки або тролейбусу написи на будинках і парканах. Одні вирішують у таких спосіб зізнатися дівчині у почуттях (дарма, що з якихось незрозумілих причин пишуть її ім’я з маленької літери), інші виступають проти влади або деяких її представників, треті просто не можуть спокійно ходити повз свіжопофарбовану територію, загиджуючи її сороміцькими написами, які окрім них самих більше ні у кого захвату і не викликають… До речі, саме зізнань у почуттях, а також побажань доброго ранку (але аж ніяк, не дня або вечора, бо такі сюрпризи пишуть переважно під покровом ночі) у Хмельницькому найбільше.
Створюючи такий шедевр, головне не потрапити у халепу. Скажімо універсальне «Сонце, я тебе люблю!» потішить жительок усіх квартир, чиї вікна виходять на зізнання, а ось теж саме, але з підписом «Твій Сашко Пупкін», з часом можливо і замалювати доведеться. Адже, на відміну від написаного фарбою на асфальті, почуття у наш час такі нестійкі до випробувань!
Останнім часом вельми популярно стало писати у недозволених місцях адреси сайтів та всілякі пропозиції, на кшталт «продаю-ремонтую», але як і до будь-якої реклами люди до цього ставляться не дуже позитивно, воліючи читати щось таке, що змушує мозок працювати.
Христина Чорногуз Фото Євгенія Дорофєєва
