Хмельницький портал

Протоієрей Василь Васильович Зіньківський народився 4 (17) липня 1881 року в місті Проскурів (нині Хмельницький) Подільської губернії. Закінчив природничо-математичний факультет Київського університету, потім історико-філологічний факультет, займався на філософському і класичному відділеннях. Доцент, потім проф. (1916) Київського університету. У 1918 - міністр культури (і віросповідань) в уряді гетьмана Скоропадського. У 1919 емігрував за кордон. В Югославії був професором богословського і філософського факультетів в Белградському університеті. Переїхав до Праги, де заснував Російський педагогічний інститут; керував кафедрою експериментальної та дитячої психології.

З 1923 - голова Педагогічного бюро по закордонним російським шкільним справам. У другій половині 20-х - професор Православної богословської академії в Парижі, завідувач кафедри філософії. У 1939 заарештований французькою владою і ув'язнений в одиночну камеру; потім перебував більше року в таборі для інтернованих на півдні Франції. У 1942 році прийняв сан священика.

Основна праця Василя Зеньковського - «Історія російської філософії», основою якого стали його лекції у Свято-Сергіївському богословському інституті; ця робота присвячена російській думці XVIII-XX століть. Вважав, що російська філософія є унікальним національним досвідом створення християнської філософії. Звертав увагу на безперервність російської філософської традиції, що зберігає, незважаючи на несхожість форм, своєрідну єдність на всіх етапах її розвитку. Значну увагу приділяв темі впливу західної думки на російську філософію.

Філософське вчення Зіньківського включає метафізику, гносеологію і антропологію, причому він завжди прагнув слідувати християнській (церковній) традиції розуміння світу і людини.

Отець Василь Зеньковський помер 5 серпня 1962 року в Парижі. Похований на кладовищі Сен Женев'єв де Буа.

27 грудня 2007 рішенням Хмельницької міської ради ім'ям Василя Зеньковського названа одна з вулиць міста (у мікрорайоні Книжківці).
 

Праці:
Психология детства. Лейпциг, 1924.
Русские мыслители и Европа. Париж, 1926.
Дар свободы. Париж, 1928.
О чуде. Париж, 1928.
Проблемы воспитания в свете христианской антропологии. Париж, 1934.
История русской философии. Париж, 1948—1950; М., 2001
Наша эпоха. Париж, 1955.
На пороге зрелости. Париж, 1955.
Апологетика. Париж, 1957.
Русская педагогика в XX веке. Париж:, 1960.
Н. В. Гоголь. Париж, 1961.
Основы христианской философии. Франкфурт, 1961—1964. Т. 1—2.
Принципы православной антропологии. Штутгарт, 1953 (на немецком языке)