Хмельницький портал

Після визволення Проскурівщини від безбожництва православне населення приступило до відбудови своїх знищених храмів та виявило прихильність до Православної Української Церкви. 

За короткий час місіонарської праці Проскурівського Благочинного протоієрея М. Скрипника приготовлено на місці зруйнованих церковні престоли для освящення в багатьох селах Проскурівщини. Церкви в с. Книшківцях і Св. Покровська в м. Проскурові освящені Почаївським Преосвященним Веніаміном. Велику увагу звертає посвящення Св. Покровської Церкви. Гарна зустріч Владики інтелігенцією, парофіянами і учнями, прихильне відношення кермуючих кругів свідчать про любов і повагу до Православної Української Церкви та її Єрархії. Під час трапези, радо улаштованої парофіянами, було проголошено многоліття Фіреру, Німецькому І Українському народам та представникам місцевої влади. Урочисто відспівано гімн “Ще не вмерла Україна”. Православна Українська Церква м. Проскурова сердечно дякує всім організаторам урочистости, що допомогли у відродженні церковного життя, а саме: п. Гебіцкомісару, п. Ліщинському, п. Маяровському, п. Печенюку, п. Габринюку, п.Уроді та іншим.

З благословення Високопреосвященного Екзарха України Архієпископа Олексія, Благочинним протоієреєм М. Скрипником в сослуженні о. о. М. Закидальського, К. Коспровського, С. Лисака та протодиякона А. Яворського освящені церковні престоли в Немичинцях, Могулинцях, Бубнівці, Чорноострові, Черепові. Народ щиро молився із зворушеним серцем, зі сльозами на очах прослухав казання. З особливою увагою і задоволенням прослухали вірні Богослуження на українській мові. Українські виголошення молитов священиками, українські співи і казання сповнили радістю серця вірних і дали зрозуміти, що Православна Українська Церква заспокоює серця знеможеннх і страждущих, по заповіту Ісуса Христа (Мф. II. 28).

Наш вільний народ очікує слова Божественного, слова рідно-українського. А Богом дана Православна Церква з Апостолом Павлом закликає всіх вірних парофіян українців до плекання і шанування своїх уставів та живої української мови (І Кор 14, ст. 16, 19).