У середині ХХ століття у Проскурові (нині Хмельницький) ходив «трамвай». Трамваєм називали залізничний вагон, що рухався між станціями Проскурів та Гречани, з зупинками для посадки пасажирів на кожному залізничному переїзді...
Ймовірно, найближчим часом у Хмельницькому переглянуть тарифи за користування ліфтами для населення. Депутатам здається, що хмельничани замало сплачують за цю послуги.
Задля відкриття Хмельницького національного університету, який бере свій початок у 1962 році й відзначає п’ятдесят років, дехто із керівників міста ризикував своєю карʼєрою.
Як поглянеш на Хмельницький з борту сучасного авіалайнера, то місто здається велетенським птахом, що розкинув свої крила над обома берегами Південного Бугу, З вікна автомобіля Хмельницький виглядає на диво знайомим. Центральна магістраль носить ім'я В.І.Леніна. На вулицях Фрунзе, Куйбишева, Гагаріна, Карла Лібкнехта, Дзержинського — сучасні споруди. Новий мікрорайон у Заріччі. Проспект Миру. Корпуси заводів в оточенні нових парків. Усе нове. Наче й не стояли на цьому самому місці увічнені пером О. Купріна підсліпуваті халупи колись провінційного Проскурова.
Дійсно, сьогоднішній адміністративний, промисловий і культурний центр Хмельницький схожий на десятки, сотні інших радянських міст. Схожий насамперед з ними тим, що все у ньому підпорядковане єдиній меті — служити благу Людини Праці. Кілометри його вулиць і проспектів невпинно струмлять до околиць від центру — від площі імені В.І.Леніна.
Площа — серце міста. Тут проходили бурхливі переджовтневі мітинги робітників, очолюваних більшовицькою організацією, створеною 1905 року. Нині в урочисті дні приходять на площу з трудовими рапортами представники майже 50 промислових підприємств, ідуть сюди із квітами до пам'ятника Великому Леніну випускники 30 загальноосвітніх шкіл і різних училищ, електромеханічного, торговельного і кооперативного технікумів, технологічного інституту побутового обслуговування — єдиного на Україні вузу подібного профілю...
За останні роки у місті відкрито величезний магазин «Книжковий світ», введено в дію видавничий комплекс «Поділля», який приймає по фототелеграфу 5 центральних газет, гостинно відчинила свої двері бібліотека для юнацтва. Гордість хмельничан — обласна дитяча бібліотека ім. А.Жданова, бібліотека-музей з власною картинною галереєю. Для дітей збудоване і нове приміщення Палацу піонерів, відкриті ігрове містечко, лікувально-оздоровчий дитячий комплекс...
Хмельницький був звільнений від фашистських загарбників 25 березня 1944 року. Свідченням нетлінної пам'яті про загиблих героїв стали сьогодні меморіальні дошки і пам'ятники. Один з них — у сквері Слави, де не згасає полум'я Вічного вогню. Другий — на честь військових з'єднань, що брали участь у визволенні міста. Та найкращим пам'ятником полеглим є саме щасливе сьогодення древнього Проскурова, який на честь 300-річчя возз'єднання України з Росією перейменовано 1954 р. на Хмельницький. Видатному полководцеві Б. Хмельницькому на привокзальній площі встановлено пам'ятник.
Прибулих в обласний центр обов'язково ознайомлять із славною 500-літньою історією міста. І подарують на згадку троянду. Щороку тут вирощують 220 тис. троянд — по одній на кожного жителя,
І коли під крилом літака знов опиниться розпросторене на обох берегах ріки місто, таке схоже на птаха із казки, на якусь мить може раптом видатися; то лайнер завмер над плесом, а місто нестримно і впевнено мчить у майбутнє.
Пам'ятник В.І.Леніну. Скульптор Е.Кунцевич. Архітектори А.Ігнащенко, Є.Перехрест.
Український музично-драматичний театр ім. Г.І.Петровського
Ймовірно, найближчим часом у Хмельницькому переглянуть тарифи за користування ліфтами для населення. Депутатам здається, що хмельничани замало сплачують за цю послуги.
Подаємо статтю про місто Проскурів з "Географічного словника Королівства Польського та інших слов'янських країн", виданого під редакцією Броніслава Хлебовського та Владислава Валевського у Варшаві, рік 1888. Текст подається мовою оригіналу, а невдовзі сподіваємося виконати український переклад.
До цієї героїчної і водночас драматичної сторінки антинацистського опору в нашім місті і краї приглядаюся давно, бо не надто довіряю тому устояному ще в радянські часи канонічному потрактуванню історії Проскурівського підпілля, яке, як відомо, до свого визнання і тоді пройшло крізь нелегкі випробування.