Хмельницький портал

 Депутатів Хмельницької міськради знов повернули до палких суперечок навколо пропозиції здійснити реконструкцію кінотеатру ім.Шевченка, що знаходиться на вулиці Проскурівській. Реконструкція передбачає майже повне його знесення і будівництво на місці, яке є заповідною територією, культурно-розважально-торгівельного комплексу. Між бажаючими отримати інвестиції та прихильниками збереження міської пам’ятки компромісу немає.

Великий кінотеатр, який спочатку було охрещено іменем Чкалова, у Проскурові відкрили у 1938 році. Колись він вважався одним із кращих кінозакладів України, і досі є одним із символів міста. Полюбляють хмельничани й великий прилеглий сквер, який поки що є не зачепленою будівельним бумом заповідною територією. Оскільки цей “кінопалац” радянських часів нині поступився більш сучасним закладам, міська влада віддала його в оренду приватному підприємству з умовою здійснити ремонт і технічну реконструкцію. Згодом право оренди перекупила київська фінансова група.

Позиція нових власників стала громом з ясного неба: кінотеатр, мовляв, занадто старий - тому, аби реконструкція окупилася, його слід знести, а на цьому місці побудувати надземно-підземний розважально-торгівельний комплекс, проектна площа якого 23 тисячі квадратних метрів. Як часткову поступку прихильникам збереження архітектурного обличчя міста, інвестори запропонували створити дивний гібрид: залишити багатоповерховій скляній будівлі частину старого фасаду з колонадою у стилі 1930-х років. Будувати ж гігантський центр десь інде, подалі від історичного центру міста, вони не збираються. Представник інвесторів Микола Іванченко заявив перед депутатським загалом: “Ми врахували побажання зберегти існуючі фасади – і таким чином зберегти оцю пам’ять. Але для того, щоб зробити цей проект комерційним, фундаменти і перекриття там в аварійному стані. Якщо ви знайдете інвесторів – будь ласка. Ми на це не підемо”.
Тетяна, вчителька, клас якої щойно відвідав сеанс, вважає: “Кінотеатр цілком пристойний. Діти йдуть сюди з більшим задоволенням, аніж, скажімо, у “Планету”. Хіба що більш сучасну апаратуру поставити...”

Думки депутатського корпусу, - зберегти чи знести, - радикально відрізняються. Вадим Ружицький взагалі залишив обговорення пропозиції, яку, на його думку, не підтримує ані більшість його колег, ані громада.

Втім, прихильники тотальної реконструкції серед обранців громади таки є. Наприклад, Валентин Магаляс вважає: “Кругом за інвестиції змагаються, а тут інвестори приходять з пропозиціями до нас самі. А пам’ятник можна зробити з кожної хрущовки: мовляв, її Хрущов будував...”

Володимир Долгов, навпаки, доводить, що ні в якому разі не можна в історичному центрі міста будувати комплекс, площа якого у півтора рази перевищує недавно споруджений у Хмельницькому гіпермаркет будівельних матеріалів. “Щоб розважальний центр виправдав себе, сюди повинні їхати з усієї області. Врахуйте підвезення товарів, вивезення сміття та інше. Проїхати вузькими центральними вулицями важко вже зараз. Ви вкладете сюди 30 мільйонів доларів – на виході отримаєте 100, але місто програє. Ви створите транспортний колапс. Будуйте на інших вулицях, що розвиваються, а Проскурівська – то наш резерв. Кілька мільйонів гривень, щоб відремонтувати кінотеатр, для міста не є проблемою. Як хмельничанин, я прошу не тиснути на нас”.

Це – думки депутатів. А що ж кажуть фахівці? Головний архітектор Віктор Дунаєвський наголосив: “Вулиця Проскурівська та прилеглі квартали є історичним ареалом Хмельницького. Він належить не сучасному поколінню, а майбутньому, і тому до нього бережно ставилися всі влади. Приток інвестицій потрібен, але це не найстрашніший квартал міста, який би потребував інвестиційних проектів. Є інші місця, які потребують тотального зносу. А з реконструкцією кінотеатру, до якого хмельничани звикли, я б не спішив”.

Втім, серед своїх колег головний архітектор опинився у меншості. Архітектурно-містобудівна рада, яку очолює директор департаменту архітектури Володимир Швець, спочатку винесла негативне рішення щодо реконструкції, але раптом змінила думку на абсолютно протилежну. Більше того, дійшла до парадоксальних рекомендацій (правопис збережено): “Враховуючи, що споруда – історична пам’ятка місцевого значення, тому замовнику необхідно прийняти всі міри, щоб відмінити цей статус”.

Отож, протистояння, причиною якого фахівці вважають бажання отримати максимальні прибутки від будівництва у “найцентральнішому центрі”, триває.