Кам'яний костьол Святої Анни у Проскурові (нині Хмельницький) було побудовано у 1821 році, а у 1936 році зруйновано. Знаходився він на місці сучасної школи №1...
Винесений у заголовок уривок з відомого дитячого вірша про буржуя містера Твістера. як можна краще характеризує першого власника будинку №84.
Цей особняк (певний час у ньому був магазину зброї “Байкал”, нині – фірма “Стожари”) належав одному з найбагатших промисловців Проскурова Михайлові Шильману.
Промисловість у Проскурові почала розвиватися лише в другій половині XIX століття, коли після будівництва у 1870 році залізниці масово стали з'являтися невеликі підприємства. До 1884 року весь промисловий потенціал міста складали 2 цегельних, 2 цегляно-черепичних, 2 черепичних, винокурний, пивоварний, медоварний заводи, 2 тютюнових та 2 махоркові фабрики. Всі підприємства знаходилися у володінні приватних осіб, серед яких були і купці, і дворяни, і звичайні міщани, а працювало на тих заводах і фабриках по декілька робітників.
Наприкінці XIX століття Проскурів переживає промислову “революцію”. З'являється з десяток великих підприємств, і одночасно виникає тенденція до явної концентрації промислово-торговельного капіталу. За винятком трьох-чотирьох великих заводів вся промисловість, а також велика торгівля зосереджуються в руках трьох єврейських сімейств: Маранців, Мозелей і Гальперіних. Але десь в 1908-10 роках у розмірене й стале життя Проскурова вривається “нова хвиля” молодих підприємців, які за короткий час завоювали провідні позиції в економіці міста, відтіснивши на другий план десятиліттями сформовані династії.
Колишня солодова фабрика, пізніше - хлібзавод.
Серед “нових” промисловців у ті роки встав на ноги молодий купець Михайло Шильман. Почав він свій бізнес з того, що ввійшов у частку володіння паровим млином Маранца, поступово прибравши його собі. На капітали, що з'явилися, М.Шильман побудував солодовий завод (нині – хлібозавод на перехресті вулиці Шевченка і Старокостянтинівського шосе), фабрику столярних виробів (нині – меблева фабрика). Останнє підприємство стало дуже прибутковим для М.Шильмана – на ньому він за короткий час сконцентрував майже всі замовлення на столярку і дерев'яні вироби, залишивши тим самим без роботи численних столярів-кустарів. У червні 1914 року був навіть епізод, коли група збанкрутілих у такий спосіб столярів намагалася підпалити фабрику “проклятого капіталіста”. Але пожежа знищила лише склади і господарську прибудову — вчасно спрацювали проскурівські пожежні. Крім заводів, М.Шильман володів однією з кращих у місті друкарень “Порядок”, у якій друкувалося багато місцевих газет.
Адмінбудинок меблевої фабрики.
Що стосується виведеного в заголовок “Власник... пароплавів”, то був у купця і такий епізод. У 1911 році М.Шильман викупив пароплав, який, за його задумом, повинен був робити регулярні рейси від Старої Ушиці по Дністру. Але через рік, зрозумівши нерентабельність підприємства, купець пароплав продав.
