Політичні репресії в Україні розпочалися із самого початку становлення радянської влади – з 1918 року, закінчилися у другій половині 1980-тих років. Терор зачепив практично всі верстви української нації – інтелігенцію, військовиків, політиків, діячів церкви, культури та мистецтва, чи не найбільше вдарив по селянству.
Як свідчать документи Галузевого державного архіву СБУ, політичні репресії в Україні розпочалися із самого початку становлення радянської влади – з 1918 року, закінчилися у другій половині 1980-тих років. Терор зачепив практично всі верстви української нації – інтелігенцію, військовиків, політиків, діячів церкви, культури та мистецтва, чи не найбільше вдарив по селянству.
За даними архіву СБУ тільки у 1937-38 роках в Україні заарештовано 267 тисяч 579 осіб, з них 122 тисячі розстріляно. Систематизовані фахівцями СБУ документи свідчать, що протягом 1944-1953 років за участь у визвольному русі чи його підтримку репресовано близько півмільйона осіб, з них 153 тисяч розстріляно, 134 тисячі ув’язнено і понад 200 тисяч депортовано.
У 1950-80-ті роки репресії вже не були такими масовими і мали превентивний характер, їх жертвами ставали опозиційні дисидентські організації чи окремі “інакомислячі” особи. Останніми жертвами політичних репресій стали діячі українського визвольного руху 1970-1980-тих років, які навіть попри оголошені “перестройку” і “гласность” залишалися в’язнями сумління до кінця 1987 року.
За попередніми даними, з 1927 року по 1990 рік було заарештовано понад мільйон осіб, більшість з яких (545 тисяч) були засуджені або розстріляні. Зокрема, з 1928 по 1952 рік до 9 тисяч осіб зазнали переслідувань за релігійні переконання. Крім того, з кінця 1920-х і до початку 1950-х років з України виселено 2 мільйони 880 тисяч розкуркулених селян і членів їх сімей.
Символом розправи тоталітарного режиму над тисячами українців став Биківнянський ліс. Там знайшли останній притулок тисячі жертв політичного терору. Серед похованих тут – фундатор Академії мистецтв, професор Київського художнього інституту М. Бойчук, письменник Я. Савченко, поети М. Семенко й М. Скуба, художник, член Президії Академії наук УРСР, директор інституту економіки О. Асаткін.
1936 року у Биківні було створено спецоб’єкт, який суворо охоронявся НКВС, а 20 березня 1937 р. Президією Київської міської ради о 2-й годині ночі було прийнято таємну постанову про відведення та відмежування землі для спеціальних потреб. Ця земля стала місцем поховань для розстріляних у Києві за рішенням судових та позасудових органів («вищої двійки», трійки»).
«Биківнянський архіпелаг» розкинувся по всій Україні: усього виявлено 18 таких місць масових поховань жертв політичних репресій 1937–1941 рр. Зокрема, це місце, де згодом збудовано Центральний універмаг в Хмельницькому, парк культури і відпочинку у Вінниці, 9-й кілометр Запорізького шосе у Дніпропетровську, центральне міське кладовище в Сумах.
Служба безпеки України і надалі здійснюватиме архівний пошук, розсекречення та оприлюднення документів про інші місця по всій Україні, де системно і цілеспрямовано знищували небажаних тогочасному режимові. Як свідчать архівні документи, ці місця свідомо і ретельно маскували, а самих виконавців репресій, аби приховати масштаби злочинів, часто знищували “в наступній партії”.
Також читайте:
Склеп под ЦУМом
В продолжение темы "Склеп под ЦУМом"
Лампадки біля ЦУМу
Имена жертв, захороненных на месте ЦУМа, СБУ скоро обнародует
Ретро-фото. Що було на місці ЦУМу
Джерело:
