ДОСи — так ще до сьогодні здебільше називають будинки, що колись побудували для сімей військових. Будинки офіцерського складу (скорочення ДОСи з російської від “дома офицерского состава”) – цей термін з’являється в побуті проскурівчан у середині 1930-х років...
ДОСи — так ще до сьогодні здебільше називають будинки, що колись побудували для сімей військових. Будинки офіцерського складу (скорочення ДОСи з російської від “дома офицерского состава”) – цей термін з’являється в побуті проскурівчан у середині 1930-х років, коли для військових місцевого гарнізону в різних районах міста почали зводити типові чотириповерхові будинки. П’ять будинків побудували в передмісті Ракове, де в той час розташовувалося містечко військового табірного збору, два будинки — на вулиці Пілотській, біля аеродрому. Саме ж велике “досівське містечко” виросло на центральній вулиці, зайнявши більшу частину головної торгової площі міста, що існувала тут на початку ХХ століття.
У XIX столітті тривалий час головним місцем проведення торгів і ярмарків у Проскурові була так звана Хлібна площа, що розташовувалася на місці нинішнього скверу ім. Шевченко. Торги проходили щотижня, по п’ятницях і неділях, одноденні ярмарки — 14 разів на рік, і, нарешті, “річний семиденний ярмарок” влаштовувалася з 5 по 12 червня. Але Проскурів поступово розростався, і незабаром Хлібна площа стала занадто маленькою для проведення ярмарків. У 1888 році міська влада прийняла рішення перенести головну торгову площу ближче до вокзалу — на пустир, де нині саме і розташовані доси, а також корпуса міської лікарні.
На пустирі були споруджені просторі торгові крамниці і складські приміщення, на розташованій поруч залізничній станції для потреб купців прокладаються під’їзні колії і будуються товарні склади. Така облаштованість головної торгової площі, на думку міської влади, повинна була підняти престиж семиденної проскурівської ярмарки і, як писала в 1914 році газета “Экономическая жизнь Подолии”, — “...создав конкуренцию, совершенно “убить” известную далеко за пределами Подолии Петропавловскую ярмарку в Ярмолинцах. Однако, эти ожидания не сбылись. Первые 2-3 года после открытие ярмарки в Проскуров действительно съезжались и открывали свои отделения не только многие розничные торговцы, но и немало известных крупных купцов-оптовиков из Москвы, Варшавы и других городов, а обороты торговли достигали значительных сумм. Ярмолинцы почувствовали конкуренцию, но все же сила “традиционного” центра сказалась, и купцы, продолжая предпочитать Петропавловскую ярмарку, стали все меньше и меньше останавливаться в Проскурове... Проскуровская ярмарка вскоре превратилась в обычную базарную торговлю, и то местного пошиба”.
У перші роки радянської влади торгова площа здебільше стала пустувати, ярмарки не проводили, і тому, незабаром, торгові ряди були розібрані, а на їхньому місці були насаджені плодові дерева. У 1935 році частину саду віддали для потреб проскурівського гарнізону, який розгорнув будівництво чотириповерхових будинків для офіцерського складу (досів) — 5 будинків у кварталі, що примикає до вул. Шевченка, і два будинки, з’єднані буквою “Г” на центральній вулиці міста.
Слід зазначити, що квартири в цих будинках вважалися найкращими в довоєнному Проскурові. Це підтверджують спогади нашого земляка, ветерана війни, полковника М.Потапова: “У 1937 році мене направили для проходження служби в танкову бригаду Проскурова До цього часу для бригади вже збудували казарми й гаражі поблизу залізничної станції (нині ці будівлі на території Академії прикордонних військ). Офіцери одержали шикарні мебльовані квартири у спеціально збудованих будинках, у яких були: зал, спальня, кабінет, кухня, ванна кімната, комора і солідний вестибуль. Будинки були побудовані таким чином, що утворювали великі замкнуті двори, вхід до яких охороняв пост з озброєним гвинтівкою червоноармійцем”.
Пройшло понад 70 років із дня спорудження ДОСів, і треба відзначити, що ці будинки і сьогодні виглядають досить солідно.
З книги "Прогулянка Проскуровом", м.Хмельницький, 2009
