55-та річниця перейменування Проскурова у Хмельницький не була відзначена жодними урочистостями, конференціями,музейними експозиціями, тематичними уроками. Тому, щоб приділити цій події гідну увагу, звернемося до матеріалів п'ятирічної давнини. Щоб уявити, яким було наше місто на момент перейменування, подаємо уривок із виступу директора Державного архіву Хмельницької області, кандидата історичних наук П.Слободянюка на міській науково-практичній конференції, приуроченій до 50-ї річниці перейменування міста Проскурова у місто Хмельницький...
55-та річниця перейменування Проскурова у Хмельницький не була відзначена жодними урочистостями, конференціями,музейними експозиціями, тематичними уроками. Тому, щоб приділити цій події гідну увагу, звернемося до матеріалів п'ятирічної давнини. Щоб уявити, яким було наше місто на момент перейменування, подаємо уривок із виступу директора Державного архіву Хмельницької області, кандидата історичних наук П.Слободянюка на міській науково-практичній конференції, приуроченій до 50-ї річниці перейменування міста Проскурова у місто Хмельницький.
Враховуючи історичну значимість подій для долі всієї України, які відбувались на території нинішньої Хмельницької області під час визвольної революції 1648-1654 років, в ознаменування і відзначаючи заслуги перед народом видатного державного діяча і полковника Б.Хмельницького, Переяславської Ради, Президія Верховної Ради Української РСР Указом від 16 січня 1954 року перейменувала місто Проскурів у місто Хмельницький, а Кам'янець-Подільську область - у Хмельницьку.
Богдан-Зіновій Хмельницький народився приблизно в 1595 році. Він одержав хорошу освіту, володів латинською, польською, турецькою, французькою мовами. Мав неабиякий розум і організаторський хист, величезну волю, військові здібності.
Богдан Хмельницький став на чолі національно-визвольної революції українського народу проти польської шляхти. Під проводом Б.Хмельницького український народ розгромив польські шляхетські війська під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявою, Батогом, Полонним, Меджибожем, Жванцем, Солобківцями, в ряді інших місць нашого краю.
Історична заслуга великого гетьмана в тому, що він створив могутню Українську козацьку державу, яка в повну силу заявила про себе у світі, одержавши ряд великих перемог над поневолювачами. Але в силу досить складних військово-політичних, економічних і соціальних обставин та суперечностей Козацька Україна в січні 1654 р. змушена була піти на возз'єднання з царською Росією, яка в подальшому порушила Переяславські угоди, знищила козацтво, жорстоко експлуатувала Україну, винищувала її народ.
Слід зазначити, що центр області, відповідно до постанови Раднаркому СРСР і ЦК ВКП(б) та постанови Раднаркому УРСР і ЦК ВКП(б) від 15 березня 1941 року, був перенесений з Кам'янець-Подільського у Проскурів ще в далекому 1941 році, напередодні Великої Вітчизняної війни. Але вирішення цих питань перервала війна.
Після звільнення області від окупантів у 1944 р. керівництво області і міста одразу ж зіткнулося з фактом неможливості розміщення в м. Проскурові обласних організацій, тим більше, що за період німецької окупації понад 30 відсотків будинків і без того маленького міста Проскурова було зруйновано.
Тодішній Проскурів (без Заріччя і Гречан) займав територію всього півтори тисячі гектарів. В місті проживало 55 тис. чол.
Промисловість міста, включаючи комунальну службу і артілі Укрпромради, складали 37 підприємств, де працювало майже 8 тис.чол. Найбільшими підприємствами були - цукровий завод (784 працюючих), 7-а дистанція шляху (608 працюючих), паровозне депо (673 чол.), в 14 артілях Укрпромради працювало 1088 чол.
Житловий фонд міста складав 166,8 тис. кв.м, в т. ч. 72,4 тис. кв.м міської ради, 31,9 тис. кв.м відомчого і 62,3 тис. кв.м приватного. В середньому на одного мешканця припадало 3,1 кв. м.
Зі 110 км доріг лише 39 км мали тверде покриття.
Водопровід потужністю 4,6 тис. куб. м на добу забезпечував більшу частину міста. Каналізація була тільки у військових містечках, частково - в лікарнях. Електростанція виробляла 2680 кВт.
В місті працювали перша і друга "радянські" лікарні на 250 і 100 ліжок, пологовий будинок і дитяча лікарня на 80 і 40 ліжок, туберкульозний і венерологічний диспансери по 35 ліжок, психлікарня і лікарня ліксанупра.
Місто мало 17 шкіл, де у 2 зміни навчалося 8250 учнів. Діяли педучилище, обласна торговельна школа, обласні партійні курси, музична школа, театр і філармонія, 7 клубів, 6 державних і 36 профспілкових бібліотек. ВУЗів у місті не було.
Поряд з військовим містечком у мікрорайоні Дубово розташовувалися військовий і цивільний аеродром.
Облвиконком займав приміщення школи, обком партії-будинок офіцерів Червоної Армії. Обласні організації займали понад 24 тис. кв.м приміщень, в середньому - по 7,5 кв.м на одного працівника.
Не дивлячись на те, що було прийнято рішення про переведення обласного центру до Проскурова - вирували пристрасті щодо доцільності цього. Кам'янчани зверталися у різні інстанції з обгрунтуванням соціально-економічних переваг Кам'янця і недоцільності Проскурова як обласної столиці.
У 1954 р. бюджет міста складав 23 млн. крб. На соціально-культурні і побутові потреби виділялось 14,2 млн. крб. Було розпочато будівництво міської каналізації, газопроводу. У 1955 р. уряд України затвердив генеральний план розвитку міста Хмельницького. З військового гарнізону виведено декілька військових частин. Проскурівській міській раді були передані приміщення виведених з міста військ, площею 24,8 тис. кв.м. Це були будівлі військових містечок Раково, Дубово, танкового училища, житлові будинки офіцерського складу по вул. Старобульварній, Шевченка, Повітрофлотській та ін.
Здійснювались заходи щодо піднесення діючого будівництва нових промислових підприємств, об'єктів соцкультпобуту, житла. За кілька років було завершено будівництво залізничного вокзалу, будинку рад, клубу, промкооперації (нині філармонія), стадіону кооперативного технікуму, газифіковано міські оселі. В 1948 р. з ініціативи міськкому комсомолу методом народної ініціативи в заплавах річок Південного Бугу і Плоскої був закладений міський парк, благоустроєні парки ім.Чкалова та ім.Франка ("парк ім.Чкалова" насправді носив ім'я Михайла Коцюбинського, а міський парк. названий Комсомольським, згідно інших джерел, був закладений у 1949 році, - Хмельницький портал).
Нарощували виробництво ковальсько-пресовий, цукровий та молочний заводи, взуттєва, швейна і кондитерська фабрики, міський промкомбінат. В березні 1959 року вступив у дію завод трансформаторних підстанцій, а підприємства і артілі виробили продукції на 5 млн. крб.
Всі мікрорайони міста обслуговували автобуси і таксі. Обласний центр встановив автобусне сполучення з усіма райцентрами та авіарейси з більшістю районів.
Протягом 1959-1965 років обсяг державних капіталовкладень у будівництво склав біля 60 млн. крб., в експлуатацію здано 4000 квартир загальною площею 145 тис. кв.м, побудовано 10 шкіл на 8050 учнів, міська лікарня, дитячі ясла і садки. Прокладено понад 50 км. інженерних мереж, заасфальтовано 700 тис. кв.м вулиць, дворів і тротуарів.
