Через дискусії навколо намірів перейменувати Хмельницький обласний музично-драматичний театр ім. Г.І.Петровського доречно згадати про тих видатних людей, які мали безпосередній зв'язок із становленням театрального мистецтва у нашому місті і краї. Однією з таких постатей є видатна українська драматична актриса i оперна спiвачка Катерина Рубчакова. Так склалася доля, що останнiми, хто бачив виступи цiєї талановитої актриси на сценi, були проскурiвчани...
Через дискусії навколо намірів перейменувати Хмельницький обласний музично-драматичний театр ім. Г.І.Петровського доречно згадати про тих видатних людей, які мали безпосередній зв'язок із становленням театрального мистецтва у нашому місті і краї. Однією з таких постатей є видатна українська драматична актриса i оперна спiвачка Катерина Рубчакова. Так склалася доля, що останнiми, хто бачив виступи цiєї талановитої актриси на сценi, були проскурiвчани.
Народилася Катерина Рубчакова у 1881 роцi на Галичинi (м.Чорткiв) у вiдомiй творчiй родинi Коссакiв. Майже чверть столiття вона працювала в українському театрi товариства “Руська бесiда” у Львовi, Чернiвецькому українському та Новому Львiвському театрах. Саме з колективом останнього пов’язана подiльська сторiнка її творчостi.
Новий Львiвський театр був створений 28 березня 1919 року - в самий розпал боротьби за незалежнiсть Української Народної Республiки (УНР). У квiтнi-червнi театр ставив вистави у мiстах Галичини, з липня на запрошення i за пiдтримки Мiнiстерства преси та iнформацiї УНР почав гастрольну поїздку по Подiллю. Спочатку цiлий мiсяць гастролi проходили у Кам’янцi-Подiльському, в залi Пушкiнського дому, в лiтньому театрi. У складi групи блискуче виступали Катерина Рубчакова та її чоловiк Iван Рубчак. Згодом у мiсто над Смотричем прибула i їхня донька, 16-рiчна Ольга Рубчакiвна. Майбутня заслужена артистка України, одна з фундаторiв сучасного Київського театру iм.I.Франка, робила свої першi кроки в освоєннi акторського ремесла на пiдмостках саме цього театру.
Але наприкiнцi гастролей Катерина Рубчакова захворiла. Новий Львiвський театр на початку серпня 1919 року переїжджає до Проскурова, а актриса на деякий час змушена була залишитися в примiському селi Зiнькiвцях (бiля Кам’янця-Подiльського) у своїх добрих знайомих.
У Проскуровi “новольвiвцi” гастролювали майже два мiсяцi. Вистави розпочалися з 9 серпня i проходили в мiському театрi (нинi мiський Будинок культури). У виснаженому громадянською вiйною мiстi театр став справжнiм осередком добра i миру. В окремi днi вiдбувалися благодiйнi вистави для козакiв армiї УНР та найбiднiших верств населення, працював невеликий читальний зал, влаштовувалися зустрiчi з акторами. На самих виставах постiйно були аншлаги. Проскурiвчани палко вiтали артистiв i чекали на приїзд К.Рубчакової.
Нарештi одужавши, видатна артистка з радiстю прибула до Проскурова. На сценi мiського театру у вереснi 1919 року вона зiграла головнi ролi у виставах “Пошилися в дурнi”, “Безталанна”, “Жидiвка-вихрестка”, “Дай серцю волю, заведе в неволю...”
Та Рубчакова знову занемогла. Довелося попрощатися у Проскуровi з чоловiком, донькою, друзями. Театр 30 вересня вiдбув у Вiнницю, а Катерина поїхала у Зiнькiвцi, до давнiх знайомих. Там її, ослаблену хворобою, скосив тиф. 22 листопада 1919 року талановита актриса в 39 рокiв пiшла з життя.
Могилу К.Рубчакової у Зiнькiвцях упорядкував i доглядав її брат Михайло Коссак, який у 1920-30-х роках працював у Кам’янцi-Подiльському. У зв’язку з лiквiдацiєю кладовища в передмiстi Кам’янця, в 1958 роцi стараннями доньки Ольги Рубчакiвни прах великої актриси перепоховано в Тернополi.
Творчiсть К.Рубчакової охоплює 71 драматичну роль, 13 оперних партiй, 21 роль в оперетах. Як видатна актриса театру вона на початку ХХ столiття була визнана не лише в Українi, а й в усьому свiтi. Так, у 1981-82 роках ЮНЕСКО до календаря ювiлейних дат мiжнародного значення внесло дату сотої рiчницi з дня народження К.Рубчакової. У нас у державi вийшло чимало публiкацiй про дiяльнiсть артистки, яка стала гордiстю української театральної культури.
