Хмельницький портал

Розповісти друзям у:

Дотримуючись своєї політики централізації новоприєднаних територій та їх поступової інтеграції до великоросійських, Катерина ІІ запровадила намісницьку форму управління як найбільш оптимальну, надійну і ефективну на той час. Намісництво складалося з 12 округів, в тому числі й Проскурівського. Казенне старостівське містечко Проскурів стало окружним центром. На нього розповсюджувалися всі права та привілеї, які мали інші міста Волинської та Брацлавської губерній...

Скориставшись сприятливою геополітичною ситуацією наприкінці XVIII ст., Російська імперія приєднала до свого складу землі Правобережної України, які були стратегічно важливими. Розпочате формування адміністративно-територіальних одиниць і розбудова управлінських структур мало на меті впровадження та зміцнення російської імперської політики у регіоні. Маніфестом генерал-губернатора М.Кречетнікова і указом імператриці Катерини ІI польська державна система та адміністративно-територіальний поділ на Правобережній Україні були ліквідовані [1].

На цих землях російський уряд поступово почав запроваджувати власний адміністративний поділ як основу для здійснення в подальшому імперської внутрішньої політики. У 1793 р. Правобережна Україна була поділена на Ізяславську (Волинську) і Брацлавську губернії та Кам'янецьку область. Такий поділ не тільки не враховував історичних особливостей, кількості та етнічного складу населення, а й був наслідком поспішних дій з боку самодержавства, спрямованих на негайне правове закріплення цих земель. 

 

Указ від 1 травня 1795 р. слід вважати наступним важливим етапом формування російських адміністративних установ. Згідно указу, на мапі Правобережної України з'явилися Брацлавська, Волинська та Подільська губернії. Таке адміністративно-територіальне розмежування відповідало усім критеріям „Положення про губернії" 1775 р. Здавалося, можна розпочинати роботу зі створення владних інституцій за великоросійським зразком [2]. Однак 5 липня 1795 р. виходить указ Катерини II про зміну статусу ще не утвореної Подільської губернії на намісництво Подільське. Пояснити таку швидку зміну можна тільки власним баченням ситуації самої цариці. Дотримуючись своєї політики централізації новоприєднаних територій та їх поступової інтеграції до великоросійських, вона запровадила намісницьку форму управління як найбільш оптимальну, надійну і ефективну на той час. Намісництво складалося з 12 округів, в тому числі й Проскурівського. Центром цієї військово-адміністративної одиниці став Кам'янець-Подільський [3].

Казенне старостівське містечко Проскурів стало окружним центром. На нього розповсюджувалися всі права та привілеї, які мали інші міста Волинської та Брацлавської губерній. Разом з цим почали утворюватися і необхідні установи та органи управління. Судову владу в округах, до часу впровадження повітових міст, здійснювали окружні урядові комісії, що діяли в Грудеку, Зінькові, Староконстянтинові, Базалії, Ямполі та Дубнах.

На думку краєзнавця С.Єсюніна саме в цей час і відбулася трансформація назви міста. Обидва його припущення про помилку чи свідому зміну мають під собою певне історичне підґрунтя [4]. Цілком ймовірно, що у російській справочинній документації того часу припустилися неточності зіткнувшись з незвичним словосполученням - „плаский рів". По-друге усім відомо про те, як росіяни полюбляють „пристосовувати" певні назви під зручне для них звучання та написання. В результаті поєднання зазначених двох факторів, а також доручення до них об'єктивного закону, дії якого зазнає кожна мова, - лаконізації - і виникла така географічна назва, якою ми оперуємо і дотепер.

31 грудня 1796 р. імператором Павлом І були затверджені штати губернських та повітових присутніх установ з розмірами жалування чиновникам, для всіх губерній Російської імперії. Поділялися вони на два розряди: І - губернії, головною відмінністю яких було те, що оплата чиновників була нижчою, ніж в губерніях II розряду. Таких нараховувалося 35, тоді як II розряд тільки - 7 [5]. Штат губернських та повітових присутніх місць Подільської губернії з цього часу, до затвердження змін імператором Олександром І 19 липня 1804 р., практично співпадав з "стандартними", передбаченими вищезгаданим законом. Не враховувалася специфіка роботи державних установ та потреб в чиновниках-фахівцях (драгомани, поліційні посади, представники національних громад). У зв'язку з наростанням кількості справ збільшувалася, перш за все, кількість канцелярських службовців губернського та повітового рівнів. Якщо з 1796 р. витрати тільки на оплату чиновників складали 62632 руб, то на початок XIX ст. (1804 р) - 91912 руб.

Початкова невизначеність та тимчасовість адміністративних територій гальмували проведення кордонів між губерніями. Військовий губернатор О. Беклєшов вирішив прискорити цей процес. 5 квітня 1797 р. подільський цивільний губернатор П.Жуков (1796-1798) отримав розпорядження "Про формування повітів Подільської губернії". В котрий раз перераховували населення, складали плани міст, містечок та межі повітів. "Для подальших наказів і розпоряджень...", -тобто, офіційного затвердження на рівні Сенату [6]. Як один з повітових центрів Подільської губернії, Проскурів потрапив у „Камеральний і топографічний опис". За географічним розташуванням Проскурівський повіт знаходився на північно-західному кордоні губернії. Незважаючи на зміни, певні ділянки пролягли по старих кордонах Речі Посполитої. Західний (державний) кордон Подільської губернії був одночасно межею Проскурівського та Кам'янецького повітів [7].

Навесні (березень) 1797 р. взялися за облаштування поштових шляхів. Основне навантаження лягло на губернського землеміра та його підлеглих у повітах. Слід було точно виміряти відстані між поштовими станціями та встановити традиційні й звичні для росіян смугасті стовпи на дорогах. Губернське правління зобов'язало проскурівського повітового справника і городничого відрядити в розпорядження губернського землеміра його колегу. У своєму рапорті губернський землемір М. Долгунов інформував губернське правління: „ Для складання планів доріг відряджено землемірів Мартиновича та Лєшадіна. їм наказано рухатися по запланованих маршрутах" [8].

Одночасно складалися плани повітових міст. У 1800 р. проскурівським повітовим землеміром Дятловим складено перший план міста Проскурова. Він є підтвердженням тих труднощів з якими зіткнулася російська влада у питанні розташування управлінських установ в придатних для цього будинках. Єдина кам'яна будівля, придбана казною у 1799 р. в приватної особи за 9546 руб. 24 коп., була пристосована під проскурівське повітове казначейство. [9]. Інші установи були змушені перебувати у дерев'яних, часто не пристосованих приміщеннях, де робочі місця чиновників були не тільки у кімнатах, а й коридорах. Особливими наказами з Петербурга та Кам'янця, повітовому справнику дозволялося тимчасово розташовувати присутні місця у придатних спорудах, незважаючи на те, що це були освітні заклади чи інші громадські інституції. 19 липня 1804 р. імператор Олександр І, після численних поправок, з'ясувань і доповнень, нарешті затвердив сталий "Штат Подільської губернії, складеної з дванадцяти повітів". Порівняно з російськими губерніями він мав ряд відмінностей. Крім зазначених в штатному розкладі осіб, подільський губернатор отримав право брати до себе на службу двох чиновників для особливих доручень з наданням їм всіх прав по службі. При подільській губернській адміністрації запроваджено посади казенних рабинів, як представників кагалів. Вони тлумачили закони, „консультували" чиновників по питаннях єврейських громад, приймали присягу в євреїв-новобранців, вели облік новонароджених та померлих, реєстрували шлюби [10].

Одночасно на місцях створювалися адміністративно-поліційні установи. Зокрема у Проскурові почали функціонувати нижній земський суд і нижня розправа, судові та фінансово-господарські заклади. Вони розглядали кримінальні справи щодо поміщиків та селян і виконували функції поліцейської влади у повіті. Повітовий суд був вищою судовою інстанцією. В Кам'янці-Подільському розпочав свою роботу верхній земський суд [11]. Міська виконавча влада знаходилася в руках міської управи на чолі з городничим. Їхня діяльність обмежувалася лише територією міста.

Ще однією судовою установою, якої не було у штатах інших губерній, був подільський губернський межовий суд [12]. Заснований у 1796 p., він займався розв'язанням земельних суперечок між поміщиками, розмежуванням сіл і їх угідь, справами про самовільну вирубку ліса тощо. На початку XIX ст. в повітах з'явилися його представництва - апеляційні межові суди: Ушицький (1803), Летичівський (1817), Проскурівський (1828), які розглядали аналогічні скарги і справи. Структура межових судів у Подільській губернії була скасована у 1840 р., на підставі реорганізації відповідно до великоросійських губерній.

Поліцейські функції на місцях, за наказом генерал-губернатора М.Кречетнікова, виконували армійські офіцери, призначені на посади земських доглядачів (поліцмейстерів), які безпосередньо підлягали наміснику, а пізніше подільському губернатору. На допомогу земським судам впроваджувалася посада земських комісарів, по два на кожний повіт [13]. Штатний розклад поліцій-них посад в повітових центрах залежав від кількості населення. Відповідно у Проскурові поліцію очолював поліцмейстер, у його розпорядженні перебували по два пристави і квартальних відповідно [14].

З моменту приєднання Поділля до складу Російської імперії розпочався якісно новий етап у розвитку міст та містечок у статусі місцевих адміністративних центрів. На прикладі міста Проскурова прослідковується певна послідовність та закономірності процесу входження та адаптування міської соціально-економічної формації до нового державного устрою. Не зважаючи на повільність формування владних структур, не визначеність російським самодержавством остаточного статусу приналежності краю до адміністративно-територіальних утворень, початок XIX ст. став новим етапом розвитку Проскурова як одного з центрів місцевого значення.

1. Подолия - историческое описание / Изд. Батюшков П.Н. - СПб., 1891. - С.79. 

2. Полное собрание законов Российской империи (далі - ПСЗ) - I. T.XLIV. 4.2. Книга штатов. Отд. IV. 1800. - СПб., 1838. - К №19763. 

3. ПСЗ. - І. Т.ХХІІІ. - СПб., 1830. - №17352. 

4. Єсюнін С.М. Місто Хмельницький: історія, події, факти. — Хмельницький, 2004. - С.25. 

5. ПСЗ - І. T.XLIV. 4.2. Книга штатов. Отд. IV. 1800. - СПб., 1838. -К №21404. 

6. Кам'янець-Подільський міський державний архів (далі - КПМДА). - Ф.227. - Оп.1. - Спр.4. - Арк.176-179. 

7. Крикун М.Г. Адміністративно-територіальний устрій Правобережної України в XV - XVIII ст. (кордони воєводств у світі джерел). - 2-е вид. -К.: ІУІ, 1993.-С.36. 

8. КПМДА. - Ф.227. -Оп.1. -Спр.27. -Арк. 1-4. 

9. Центральний державний історичний архів України м.Києві (далі - ЦЦІАУ). - Ф.442. - Оп. 1. - Спр.2037. -Арк. 188. 

10. Хонигсман Я.С., Найман А.Я. Евреи Украины (Краткий очерк истории). - 4.1. / Под ред. Горовского Ф.Я. - К., 1992. - С.110. 

11. Державний архів Вінницької області (далі - ДАВО). - Ф.521. - Оп.1. - Спр.З. - Арк.63-65. 

12. ПСЗ. - І. T.XXVIII. -СПб., 1832. - Табл. VI. - №21404. 

13. ДАВО. - Ф.678. - Оп.1. - Спр.13. - Арк.3-3 зв. 14. ЦДІАУК. - Ф.442. - Оп.1. - Спр.1363. - Арк.7-7зв.

 

0

Сподобалась стаття? Розкажи друзям!