Хмельницький портал

2011.02.21 09:13:22

Роден

Мова є своєрідним генетичним кодом нації, складовою частиною і засобом творення національної культури. Світова наука має аргументовані докази того, що українська мова є одна з найстаріших і найяскравіших мов за своєю мелодійністю та виразністю.

Рідна мова дорога кожному з нас. Рідною мовою ми вимовляємо наші перші слова і найкраще висловлюємо наші думки. Вона є базою, на якій усі люди розвивають свою особистість з моменту свого першого вдиху, і вона є тим, що підтримує нас протягом усього життя. Вона є засобом навчати повазі до самого себе, до своєї історії, до своєї культури і, головне, до інших людей з усіма їхніми особливостями.

Міжнародний День рідної мови відносно молоде свято – до календарів усього світу воно ввійшло тільки у 1999 році. І в Україні воно також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть. Де і коли народилася традиція Міжнародного дня рідної мови?

Історія свята, на жаль, має дуже трагічне начало. 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову.

Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний День рідної мови як привід для роздумів та зосередження уваги на мовному питанні. Починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначають і в Україні.

Наука, що досліджує розвиток мови, складається з ряду історико-лінгвістичних дисциплін (історична граматика, історична фонетика, історична лексикологія, історична діалектологія, історія літературної мови), кожна з яких має свій об'єкт вивчення. Однак усі вони підпорядковані спільній меті, і як окремі частини складають єдину науку – історію мови.

Соціальні функції мови надзвичайно широкі. Дехто вважає мову лише засобом порозуміння між людьми. Насправді ж цим не вичерпується її значення. У мові закодовує нація всю свою історію, багатовіковий досвід, здобутки культури, духовну самобутність.

Мова для кожного народу стає ніби другою природою, що оточує його, живе з ним всюди і завжди. Без неї, як і без сонця, повітря, рослин, людина не може існувати. Як великим нещастям обертається нищення природи, так і боляче б'є по народові зречення рідної мови чи навіть неповага до неї, що є рівноцінним неповазі до батька й матері.

Згадаймо слова В. Сосюри: "Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема". Рівень розвитку рідної мови є джерелом духовного розвитку народу. А на думку Є.М.Верещагіна і В.Г.Костомарова, "національна мова входить у поняття національної культури, бо природні умови, географічне положення, рівень і спеціалізація народного господарства, тенденція суспільної думки, науки, мистецтва – всі великі й малі особливості життя народу знаходять відбиття у мові цього народу". Тому знати, берегти і примножувати рідну мову – це обов'язок кожної людини. Народ, який не усвідомлює значення рідної мови, її ролі в розвитку особистості, не плекає її, не може розраховувати на гідне місце в суцвітті народів.

Мова | Україна | Патріотизм | Історія | Суспільство

2010.09.29 07:31:09

Роден

Бізнесова діяльність настільки розчленовує свідомість окремих підприємців, що топтання по святинях ними й не помічається. Ухопився за клаптик і вважає себе на ньому пупом землі.

Під час Днів міста громадська організація «Хмельницький портал», влаштовуючи виставку «Фото з сімейних альбомів» біля музею історії міста, змушена була переносити стенди на протилежний бік вулиці Проскурівської. На вимогу адміністрації сусіднього закладу громадського харчування. Бачите, стенд із раритетними фотографіями з історії міста за півдня може затьмарити їхній павільйон на тротуарі пішохідної вулиці. Та що ви варті без міста і його історії?

Та ж Проскурівська. Меморіал із Вічним вогнем. Але кожного з нас переконують, що тут не вогнище пам’яті про подвиг народу. Рекламний щит із голою дівкою вказує стрілочкою на пам’ятник, доводячи, що то «Жіноча білизна». З іншого боку пам’ять про полеглих визволителів заливають кримськими винами. «Хто вас робив і мене не питався?» - сказав би мій дід-фронтовик.

Суспільство | Історія | війна | Гумор | Реклама

2010.08.06 10:01:26

Роден

    Таких людей, котрі отримали найвищу військову відзнаку Героя Радянського Союзу, на Хмельниччині було чимало. Але йшли роки, і лави героїв ріділи. А до 17 березня цього року таких поважних людей на Поділлі залишилось двоє: Олександр Хабаров у Хмельницькому та Олександр Якимчук у Старокостянтинові. Однак після 17 березня, коли зупинилося серце генерала Хабарова, Хмельниччина залишилася із одним Героєм Радянського Союзу. І ось, на жаль, на 87 році життя, 31 липня, Олександра Івановича не стало.
     У 17 років Сашко Якимчук, одягнувши шинель, одразу ж відправився на фронт. І дуже швидко став у полку наймолодшим командиром відділення, взводу, а потім йому доручили керувати ротою. Звання Героя отримав під час кровопролитних боїв за польське місто Вроцлав. Тоді молодий лейтенант викликав на себе артилерійський вогонь.
     Повернувшись з війни із трьома пораненнями, Олександр Якимчук ще десять років прослужив в армії, а коли пішов у відставку, подався служити в міліцію — до карного розшуку. Понад 20 років працював у відділенні карного розшуку Старокостянтинівського райвідділу міліції. А до недавнього часу залишався єдиним Героєм Радянського Союзу в системі Міністерства внутрішніх справ України. Він часто розповідав різні життєві історії, повчаючи молодь. Бо і в його вже післявоєнній біографії було багато цікавих фактів. До прикладу, повертаючись пізнього вечора із роботи, на зупинці громадського транспорту офіцер міліції Олександр Якимчук побачив жінку, у якої почались пологи. Олександр Іванович без жодних вагань допоміг жінці, а та назвала малюка його іменем.
     Героя Радянського Союзу поховали 1 серпня. Разом із ним пішла не лише історія життя Олександра Якимчука, а й ціла епоха — Епоха Героїв. Нехай земля Вам буде пухом, Олександре Івановичу.

Володимир ГОРДИНСЬКИЙ

Патріотизм | війна | Історія

2010.08.05 10:44:53

Роден

"Неначе вулик вирує, повниться гомоном літній Хрещатик. Запруджено людом майдани. І майже посюдно - книжкові розкладки. Вони – невід’ємний штрих до літнього пейзажу Києва, міста багатьох книгарень і тисяч книголюбів. Всі, хто приїжджав до столиці, певно відзначили собі, як багато тут читають.

Книги побачите в затінених сквериках, в гомінкому метро, в електричках, автобусах... Гарні, зі смаком дібрані домашні бібліотеки киян - то вже традиція нашого дня. а поповнюються ті бібліотеки, либонь, найчастіше влітку, коли в місто приходять справжні дні книги.

...Над прилавками - очі, сотні людських очей, що жадібно вбирають книжкове різноманіття. Ось він, наш сучасник. Подивіться, як розкривається він, коли бере книгу до рук. Бережно гортає сторінки. Соціологи відзначають, що сьогодні, як ніколи, активізувався інтерес читачів до суспільно-політичної літератури, науково-популярної. Все це, безсумнівно, свідчить про високий рівень свідомості й інтелектуальні запити нашої людини. Незалежно від фаху, віку й уподобань знати багато прагнуть усі.

Кажуть, що книга сильна не тільки своїм змістом, а й своїм читачем. Отож зайве ще раз доводити, яка сильна книга в нас, у неосяжній читацькій аудиторії.

Мабуть, щонайбільше людей завше збирають прилавки з художньою літературою, бо ж важко знайти людину, котра б не захоплювалася нею. Художня література братає усіх: від старого до малого.

- Мені, будь ласка, Олеся Гончара, Михайла Стельмаха.

- Поезії Воронька…

- Ось ці загорніть, будь ласка…

Це своєрідні позивні книжкового літа в Києві. Лунають вони у найрізноманітніших кінцях міста. Надовго спиняють крок біля прилавків люди. Виростають цілі черги до книги. Тому до смаку припала одна, іншому – друга. І мандрують книги до рук читачів. А на прилавках уже лежать нові. Вони ще ледь чутно пахнуть друкарською фарбою, їх усім вистачить. Про це подбали видавництва. Недарма ж у нашій країні найвищі в усьому світі тиражі книг. Цього вимагає читач.

Читач і письменник… Їх звела сьогодні книга. Їм є про що поговорити. Письменник розкаже про своїх героїв, побачить серед читачів героїв нових. Читач скаже письменникові, чого він од нього чекає. А на згадку візьме книгу з автографом. Щодень цих зустрічей більшає. Вони дуже важливі й для читача, і для письменника, зустрічі друзів.

Гучнішають позивні книжкового літа в Києві. І відлуння їхнє чути в інших містах України.

Книги йдуть до людей."

(журнал «Україна», № 31 (811) липень 1972 р.)

Книги | Історія | Література | Київ

2010.06.30 09:06:01

Роден

26 червня 2010 року  біля пам’ятної дошки полковнику УНР, визначній особистості Буковинського краю Петру Болбочану

Історія | Патріотизм | війна

2010.06.03 18:10:15

moderator

Газета пише: "У Меджибожі відкрито приватний музей трипільської культури". "Це - привід для втручання правоохоронців" - наголошує заступник начальника обласного управління культури та туризму Галина Фурманчук.

Поділля | Суспільство | Історія | Культура

2010.05.16 08:27:06

moderator

Передача ТРК "Поділля Центр" 27 квітня 2010 р.

Проскурів | Відео | Історія | Хмельницький

2010.05.11 05:40:42

moderator

Цієї п'ятниці (14 травня) у Хмельницькому, виявляється, проводиться День Південного Бугу. У програмі - прибирання прибережної смуги річки та науково-практична конференція науково-практична конференція на тему: “Південний Буг у житті Хмельничан”.

Хмельницький | Проскурів | Екологія | Будівництво | Історія

2010.05.03 14:50:18

moderator

Это - некоторая попытка (совсем простенькая) как-то продолжить Время в руках - 1 . Фотоаппарата и оригиналов старых фотографий у меня с собой не было, а ностальгия - была....

Країни та Міста | Історія | Відео | Хмельницький

2010.04.30 16:18:47

moderator

Сьогодні на військовому цвинтарі на кам'янецькій встановлено пам'ятний знак на місці, де буде споруджено меморіал у пам'ять хмельничан, що загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни.

Проскурів | Хмельницький | війна | Історія | Патріотизм

2010.04.29 16:04:22

moderator

Сьогодні у Хмельницькому здійснено акт вандалізму на меморіалі "Вічний вогонь":

війна | Історія | Хмельницький

2010.04.23 06:31:23

moderator

У міській бібліотеці відбулася презентація буклету "Хмельницький туристичний"...

Історія | Подорожі | Країни та Міста | Проскурів | Хмельницький

2010.04.16 05:26:45

moderator

Список споруд, що претендують на статус пам'яток архітектури місцевого значення, у Хмельницькому був складений науковцями понад 15 років тому, але досі не затверджений міською радою. За цей час деякі пам'ятки знищено, а автентичний вигляд більшості спотворено новими власниками...

Культура | Історія | Проскурів | Хмельницький

2010.04.15 08:15:27

Роден

66 років тому в київському госпіталі вмер командувач Першого Українського фронту генерал армії Микола Федорович Ватутін. У його смерті досі звинувачують "бандитів-бендерівців".

Патріотизм | війна | Історія

2010.04.13 06:55:57

moderator

За спогадами старожилів, над неглибокою могилою ще довго ворушилася земля, і було лячно дивитися, коли з-під грудок землі тріпотів на вітру краєчок одягу розстріляної людини. Зараз це місце опинилося практично у дворах нових багатоповерхових будинків. Хмельницький - це місто, побудоване на кістках...

Хмельницький | Проскурів | Історія | Суспільство

2010.04.12 16:10:18

moderator

В руках - время настоящее и прошлое. Черно-белым фотографиям - более 40 лет...

Смотреть дальше...

Історія | неординарне | Фото | Хмельницький

2010.03.24 05:51:11

moderator

Где-то 1980-е. Возможно, период с 1989 по 1990, но не ручаюсь. Центральная улица еще была не пешеходной тогда.

Начинаются сумерки. Стояли мы тогда на Пятаке. Как всегда, разные компании, в общении перетекающие одна в другую. И тут какое-то шевеление со стороны Старого универмага, менты появляются. По улице Ленина, по проезжей части, идет какой-то строй с какими-то выкриками. Прямо маршем. Приближаются - слышно, как скандируют "Гре-ча-ны! Гре-ча-ны!" Теперь видно, что идут пацаны строем, взявшись в шеренгах за руки. Так промаршировали по центру.

А к чему это было, и что было дальше - мне вчера рассказал тогдашний председатель горисполкома Иван Васильевич Бухал. По его словам, дальше заводил этого марша задержала милиция. Для беседы их доставили в наручниках в его кабинет. Выяснилось, что таким образом молодежь протестовала против того, что микрорайон Дальних Гречан во всех отношениях заброшен и обойден: ни культуры, ни развлечений, ни спорта.

Дальше аудио:

Історія | Суспільство | Хмельницький

2010.03.19 18:31:32

Роден

Наближається чергова річниця звільнення Проскурова від окупації фашистами.  Між засіданнями комісій, нарадами, зустрічами мера і його заступників з ветеранами і підпільниками - вискочать до пам'ятників з вінками і букетами з парною кількістю гвоздик наші керманичі і представники громадськості і розбіжаться.

війна | Патріотизм | Проскурів | Історія

2010.03.18 10:23:20

Роден

Осиротіло наше місто. На 88-му році шляху земного із життя пішов останній із Героїв Радянського Союзу, що мешкали у Хмельницькому, Олександр Григорович Хабаров. Сумно, боляче – відходить важка, але дорога серцю епоха.

війна | Історія | Стосунки | Хмельницький