Хмельницький портал
Можливість знати більше
| Чи знаєте ви, що... | ||
|---|---|---|
|
Тег: Книги
 |
 |
 |
|||||
"Неначе вулик вирує, повниться гомоном літній Хрещатик. Запруджено людом майдани. І майже посюдно - книжкові розкладки. Вони – невід’ємний штрих до літнього пейзажу Києва, міста багатьох книгарень і тисяч книголюбів. Всі, хто приїжджав до столиці, певно відзначили собі, як багато тут читають. Книги побачите в затінених сквериках, в гомінкому метро, в електричках, автобусах... Гарні, зі смаком дібрані домашні бібліотеки киян - то вже традиція нашого дня. а поповнюються ті бібліотеки, либонь, найчастіше влітку, коли в місто приходять справжні дні книги. ...Над прилавками - очі, сотні людських очей, що жадібно вбирають книжкове різноманіття. Ось він, наш сучасник. Подивіться, як розкривається він, коли бере книгу до рук. Бережно гортає сторінки. Соціологи відзначають, що сьогодні, як ніколи, активізувався інтерес читачів до суспільно-політичної літератури, науково-популярної. Все це, безсумнівно, свідчить про високий рівень свідомості й інтелектуальні запити нашої людини. Незалежно від фаху, віку й уподобань знати багато прагнуть усі. Кажуть, що книга сильна не тільки своїм змістом, а й своїм читачем. Отож зайве ще раз доводити, яка сильна книга в нас, у неосяжній читацькій аудиторії. Мабуть, щонайбільше людей завше збирають прилавки з художньою літературою, бо ж важко знайти людину, котра б не захоплювалася нею. Художня література братає усіх: від старого до малого. - Мені, будь ласка, Олеся Гончара, Михайла Стельмаха. - Поезії Воронька… - Ось ці загорніть, будь ласка… Це своєрідні позивні книжкового літа в Києві. Лунають вони у найрізноманітніших кінцях міста. Надовго спиняють крок біля прилавків люди. Виростають цілі черги до книги. Тому до смаку припала одна, іншому – друга. І мандрують книги до рук читачів. А на прилавках уже лежать нові. Вони ще ледь чутно пахнуть друкарською фарбою, їх усім вистачить. Про це подбали видавництва. Недарма ж у нашій країні найвищі в усьому світі тиражі книг. Цього вимагає читач. Читач і письменник… Їх звела сьогодні книга. Їм є про що поговорити. Письменник розкаже про своїх героїв, побачить серед читачів героїв нових. Читач скаже письменникові, чого він од нього чекає. А на згадку візьме книгу з автографом. Щодень цих зустрічей більшає. Вони дуже важливі й для читача, і для письменника, зустрічі друзів. Гучнішають позивні книжкового літа в Києві. І відлуння їхнє чути в інших містах України. Книги йдуть до людей." (журнал «Україна», № 31 (811) липень 1972 р.)
|
|||||||
 |
 |
 |
| Коментарів | 1 | Переглядів: 585 |
|
|
|
|||||
Коли читаю щось дійсно гарне, написане відточеною та смачною мовою, як от цієї ночі "Зачаровану Десну", то відчуваю спокусу зазиреути на останню сторінку, де часом видно, у якому році це писалося. А потім порахувати, скільки років було тоді автору. Це, мушу зізнатися, для того, щоб з прикрістю потім гризти себе: "...а тобі вже 45, але у своїх 45 ти так нічого подібного не створив. І вже не створиш." І хочеться при тому не похизуватися перед іншими - а самому відчути, що написав щось дійсно вагоме і варте. Але замість того - одна гризота, про яку змушує забути лише чудовий світ довженкової "Зачарованої Десни".
|
|||||||
|
|
|
| Коментарів | 4 | Переглядів: 632 |
|
|
|
|
|
|
| Коментарів | 6 | Переглядів: 675 |
|
|
|
|||||
Умных вещей о том, как надо выступать и писать тексты, немало написали в советское время. Хоть учебников по спичрайтерству и ораторскому искусству в широком обиходе тогда не было, кое-что об этом можно найти... даже в художественной литературе. Тем, кто спрашивал "как правильно писать выступления", я иногда давал почитать книгу "ЧП районного масштаба" Юрия Полякова. Вот эту страницу
|
|||||||
|
|
|
| Коментарів | 0 | Переглядів: 760 |